БЛЮМАН Виктор Михайлович

7-й фонд ЦА ФСБ

Дата сессии ВК ВС: 22.09.1938

Дата расстрела: 22.09.1938

Блюман Виктор Михайлович

Род. в 1899, еврей, член ВКП(б) с 1919, в органах НКВД с 1921.
Звание: 08.01.1936 - капитан ГБ (Центр УГБ НКВД УССР), 22.11.1937 - майор ГБ.
Награды: знак «Почетный работник ВЧК—ОГПУ (V)» №534, 19.12.1937 - орден Красной Звезды.
нач. 5 отдела УГБ НКВД УССР и ОО НКВД КВО, уволен 09.08.1938.
Арестован 27.04.1938. Осужден 22.09.1938 ВК ВС СССР, ВМН, Киев.

Источник: Кадровый состав органов госбезопасности 1935-1940 (https://nkvd.memo.ru)

Блюман Віктор Михайлович

народився 30.12.1899 у місті Харкові у родині механіка, єврей. 1911 закінчив три класи приходського училища у Харкові. 1912 — учень-позолотник палітурної фабрики. 1913 — учень-конторник мануфактурного складу. 1914—1915 — учень-конторник комісійної контори. 1915 втік на фронт та через шість місяців був повернутий додому. У 1916—1917 — конторник комісійної контори Бухштаба у Харкові. У лютому-листопаді 1917 — рядовий 115-го Запасного полку. 12.1917 — 03.1918 — червоногвардієць загону Беленкевича у Харкові. У березні 1918 тяжко поранений у бою під Єлисаветградом. З 12.1918 — діловод морського полку у Самарі. З 01.1919 працював в Управлінні по формуванню українських частин РСЧА у Харкові. З 07.1919 — діловод Чугуївського напрямку Харківської фортечної зони. З 08.1919 — помічник начальника штабу групи військ Сумського напрямку. З 09.1919 — старший помічник начальника штабу 3-ї бригади 41-ї дивізії. З 1919 — комендант бригади 50-ї Таманської дивізії. З 1920 — командир роти бригади 50-ї Таманської дивізії. У 1920—1921 — завідувач оперативною розвідкою 7-го кавполку 12-ї кавбригади. У травні 1921 звільнений із РСЧА як інвалід (двічі був поранений та двічі контужений). З 23.05.1921 — помічник оперуповноваженого політвідділу Харківської губчека. З 18.10.1921 — уповноважений з контрреволюції Куп'янського повітового політвідділу. 19.04.1922 відряджений до Харківського губвідділу ГПУ. З 1922 помічник уповноваженого з контрреволюції Охтирського повітвідділення ГПУ. З 03.1923 — уповноважений з контрреволюції Охтирського повітвідділення ГПУ. З 1923 — уповноважений з контрреволюції Богодухівського повітвідділення ГПУ. З 16.08.1923 — уповноважений з контрреволюції Куп'янського повітвідділення ГПУ. З 17.06.1924 — тимчасово виконуючий обов'язки начальника Куп'янського окрвідділення ГПУ. З 08.11.1924 — уповноважений СОЧ Сумського окружного відділу ГПУ. З 26.04.1926 — уповноважений СОЧ та помічник начальника Херсонського окрвідділу ГПУ. З 01.02.1927 — начальник СОВ та заступник начальника Херсонського окрвідділу ГПУ. З 18.12.1928 — начальник СОВ Одеського окрвідділу ГПУ. З 01.1930 — начальник 1-го відділення СВ ГПУ УСРР. З 09.04.1931 — начальник СПВ Одеського оперсектора — облвідділу ГПУ. З 16.04.1933 — відкликаний у ГПУ УСРР, начальник особливої слідчої групи. З 10.06.1933 — у резерві ГПУ УСРР. З 31.03.1934 — нач. 4-го відділення ОВ ГПУ УСРР. З 22.11.1934 — начальник 1-го відділення ОВ УДБ НКВС УСРР. З 03.06.1935 — начальник ТВ УДБ УНКВС по Одеській області. З 01.1937 — начальник 5-го відділу УДБ УНКВС по Одеській області. З 26.07.1937 — особуповноважений НКВС УСРР. З 23.09.1937 — нач. 5-го відділу УДБ НКВС УРСР. З 17.02.1938 — у розпорядженні відділу кадрів НКВС СРСР.
Капітан державної безпеки (08.01.1936), майор державної безпеки (22.11.1937). Нагороджений орденом Червоної Зірки (19.12.1937), Знаком почесного працівника ВЧК — ГПУ, бойовою зброєю та золотим годинником.
Член ВКП(б) з 15.07.1919 (перебував у ВКП(б) з 12.1917 до 03.1918, але, потрапивши у полон, знищив партквиток).
Заарештований 27.04.1938. Засуджений на смерть 22.09.1938. Розстріляний 1938.

Источник: uk.wikipedia.org

`