ПУСТОВОЙТОВ Сергей Аполлонович

Пустовойтов Сергей Аполлонович

Род. в 1893, русский, член ВКП(б) с 1931, в органах НКВД с 1928.
Звание: 08.01.1936 - ст. лейтенант ГБ (Центр УГБ НКВД УССР).
Награды: 17.09.1933 - знак «Почетный работник ВЧК—ОГПУ (XV)».
нач. отд-я 4 отдела УГБ НКВД УССР, уволен 02.09.1937.
Арестован 23.07.1937. Осужден 07.09.1937 ВК ВС СССР, ВМН, Киев.

Источник: Кадровый состав органов госбезопасности 1935-1940 (https://nkvd.memo.ru)

Пустовойтов Сергей Аполлонович

Год и место рождения 1893 г.р., уроженец г.Тамбова.
Место жительства до ареста г. Киев.
Место работы и должность (род занятий) до ареста работал начальником отделения СПО УГБ НКВД УССР.
Когда и каким органом осужден (репрессирован) 7 сентября 1937 г. Выездной сессией Военной коллегии Верховного суда СССР. Квалификация содеянного и мера наказания с учетом вносившихся в приговор (несудебное решение) изменений осужден по ст. 54–1 «а» УК УССР к высшей мере наказания — расстрелу.
Арестован «23» июля 1937 года. Расстрелян неустановлено (sic) когда.
На основании ст. 1 Закона Украины «О реабилитации жертв политических репрессий на Украине» от 17 апреля 1991 года. Гр. Пустовойтов Сергей Аполлонович реабилитирован.
Сергій Пустовойтов походив з дворянської родини. У 1919–1920 роках був членом Київського губкому партії лівих есерів, редаґував газету «Борьба». 1921 року його заарештувало ЧК (ЦДАГО України. № 49711 / кор. 958. Арк. 83–91). Він став співробітником органів — правдоподібно, не з власної волі. Його поставили на чолі «безперервної фабрики фальшивок», — він замовляв і брав донесення від провокаторів Юринця, Карбоненка, Біленького-Березинського та інших. 1993 року мені випало опублікувати кілька документів про його діяльність (Наше минуле. 1993. Ч. 1). Пустовойтов склав обвинувальний висновок у справі Михайла Ялового (розстріляний за вироком 9 жовт-ня 1937 року). Не раніше 25 жовтня 1933 року пред’явив звинувачення, а 1 й 23 листопада, 21 грудня 1933 року і 23 лютого 1934 року допитав історика мистецтв Федора Ернста (ЦДАГО України. № 62089 ФП / кор. 1650. Том 1. Арк. 7, 13–20, 49–51, 52–62, 79–84), якого 1942 року було розстріляно. Пустовойтов був серед слідчих письменника Остапа Вишні та актора Йосипа Гірняка. Розмову з ним відтворив у своїх споминах літератор і мемуарист Григорій Костюк. Товариш голови Центральної Ради, член ЦК УПСР Микола Шраґ 1965 року розповідав: «На слідстві в 1931 р. [у справі УНЦ. — С. Б.] до мене застосовувались заборонені методи слідства. Безперервні допити в нічний час, стояння на ногах під час допитів, горлання і образи слідчих Пустовойтова, а іноді Коґана фізично і морально змучили мене і деморалізували.. Ні про яку організацію я нічого не знав, шкідництвом і підготовкою повстання не займався. [..] я писав усе, що від мене вимагали, аби мене не викликали вночі і не кричали. Інколи писав і під диктовку співробітника ДПУ Пустовой-това..»

Источник: Репресоване краєзнавство, 20–30-ті роки. К.: Рідний край, 1991. С. 227).

`